Вчимося захищати себе від насильства!
Існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах майже завжди пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак, насильство властиве всім соціальним групам і не залежить від економічного становища родини загалом.
Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю. Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.
Прояви фізичного насильства
• ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання;
• незаконне позбавлення волі; нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень;
• залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані тощо.
Прояви сексуального насильства
• примус до статевого контакту, в тому числі з іншою особою;
• вчинення дій сексуального характеру у присутності дитини або стосовно дитини незалежно від її згоди;
• примус до небажаних форм статевих контактів тощо.
Прояви економічного насильства
• позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними;
• залишення без догляду або піклування;
• перешкоджання в отриманні лікування чи реабілітації;
• заборона працювати (навчатися) або примушування до праці тощо.
Прояви психологічного насильства
• словесні образи, погрози;
• приниження, переслідування, залякування;
Законом встановлено, що до кривдника (особи, що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);
2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).
У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки, вони можуть бути як прямими жертвами насильства, так і свідками насильства над іншими членами сім'ї, що так само є насильницькою подією, оскільки діти часто не можуть обирати – бачити це, брати участь у цьому або ні. Крім того, діти не завжди розуміють, що саме зараз відбувається насильство, оскільки в сім'ї хронічне насильство стає нормою.
Ваші кроки у разі домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:
1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.
2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди в будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих).
3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, і розкажіть їм про свою ситуацію.
4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви перебуваєте і чи все у вас гаразд.
5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей.
6. Майте складеною «тривожну» сумку із речами першої необхідності.
7. Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас.
8. Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності.
У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!
